Чому?Це зболене до краю
Питання розпачу у змучених батьків.
«Чому й за що моє дитя страждає,
Ніхто ж насправді цього не хотів?»
За що? Це рідних вічний крик довкола.
Де той промінчик в цій страшній безодні???
Ніхто не зна й не знатиме ніколи,
Бо це, напевно, промисел Господній.
Я скажу від усіх приречених:
Калік, душевнохворих, інвалідів:
- Ми неспроста живем між забезпечених
Здоров’ям, щастям і добром сусідів.
У кожного із нас – глибока місія,
Життя, якого, звісно, не просили.
Це ще не Божий суд, це лиш комісія,
Це перевірка витримки і сили.
Ми неспроста у цьому злому світі,
А щоб додати людяності вам,
В душі щоб милосердя пробудити
І дати волю серцю, не словам.
Немало нас, але й не так багато,
Щоб зупинити цю духовну кризу.
Життям своїм ми хочемо сказати:
- Спиніться , люди, не летіть донизу.
Стрічайте ранки і радійте з цього,
Радійте сонцю, й квітці, що розквітла.
І пам’ятайте, що багато в кого
Немає й часточки в житті такого світла.
Цінуйте кожну мить життя земного,
Його не лайте в час невдачі спересердя.
Існує шлях, ви не схибніться з нього:
Глибока віра, участь, милосердя.
Дуже болюча тема і потрібний вірш, бо, насправді, мало хто розуміє, чому так буває. На цю тему, як буде бажання: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737446
