Я недавно гуляв у гаю,
Ворушив лист, опалий, ногами,
Слухав тишу і ніби в Раю,
Вітерець вигравав свої гами.
Ще не весь лист з дерев облетів,
Залишилось його ще багато,
Ще багрянець гаїв і лісів,
Залишає в душі місце святу.
Ще грибочки ростуть де не де,
Заховавшись під листом опалим,
Незабаром зима вже прийде,
Замете, захурделить та марно.
Непостійна вона, то м'яка,
Також може себе показати,
Та всерівно, відступить вона
І наступлять весняні вже свята.
Оживе все навкруг, проросте,
Землю вкриє рясніючим цвітом,
Тепле літо на зміну прийде,
А тоді все по колу знов піде...
