Стоїть немов заснув осінній ліс.
В хустині різнобарвній,кольоровій.
То жовтий лист летить,а то червоний.
Вкриває землю.Пада з верховіть.
Чекає ліс зими.Але чомусь
роздягненим і голим зустрічає.
Бо все живе на холоди,морози
у теплі речі душі одягає.
А ліс такий беззахисно-журливий.
Мов сирота,що вигнали із дому.
Так сумно-сумно дивиться на світ.
Від холоду все хукає в долоні.
Зима прийде мов мачуха.Та добра.
Вона дерева в шапки одягне.
Пухнатим,білим,чистим одіялом
накриє землю.І він спать буде.
А завірюха намете замети.
Ніхто щоб не тривожив,не будив.
У дуплах,норах будуть спать звірята.
Весною ліс прокинеться від снів.
А поки він стоїть такий спокійний.
Опеньки-дітлахи під листям,у траві.
На зрубах,на пеньках,біля дороги.
Під колір черешневої кори.
