північний вітер принесе відзвуки твого голосу.
тепла ніч нагадає,як добре в твоїх обіймах.
і в залізних руках цього мегаполісу
можу заглушити біль лише у римах.
я гадав,що зможу забути,
вчився як дитина наново жити.
думка про те,що нічого не повернути
змушує рани на серці нити.
вже б,здавалось,пройшли роки,
здавалось би,стало легко й спокійно
та берегами нашої ріки
ти проходиш знов граційно.
я зрозумів,що риси обличчя зітруться
і з часом забудеться сміх.
сказані слова у пам'яті розпливуться
і ти зникнеш із моїх снів.
в моєму житті лишилась найгарнішою казкою
і як би не хотів я забути старе,
на жаль,для мене все увінчалось поразкою
як не старайся,а пам'ять серця ніколи не вмре.
