Сумно дихає кілок,
Що запхнули його у гарячу ріллю.
Господар вимірює за кроком крок.
Посіяв насіння й поставив сухого на вахті.
Цікаву для нього знайшли роботу:
Стати свідком тих метрів,
Що щойно відміряв господар!
Горох виріс.
Сліпий господар нарешті побачив.
І вийняв кілок.
Як непотрібну, зайву річ.
І викинув у піч.
Гірко малому до сліз:
«А можливо б, я проріс?»
І він плаче.
Дим навіює легко тривожний сон.
Доки не зовсім зотлів під борщем,
Він згадав, як колись був деревцем.
Молоденьким, стрункеньким,
Як колихав пташечок ясен-клен.
Це кінець. Догоряє вогонь. Господар ще дрова приніс.
Докоряє кілок:
«Нащо вийняв? Можливо б, проріс-с-с-с-с-с-с…»
