Співала ледь чутно ранкова роса,
Повільно піднявши вітрила.
Ти знаєш, в любові незнана краса,
В любові незвідана сила.
І долею скріплений тягнеться шлях
І стріли раптово спиняються,
Ти знаєш? Не знаєш, а бачиш у снах
Всіх тих, хто пізніше стрічається.
Все тягнуться люди до своїх людей,
До сонця так тягнуться квіти,
Ти знаєш, у долі багато дверей,
Не знаєш куди ж себе діти.
І зійдуться разом мільйони доріг,
Зупинять тебе на півслові.
Ти ж знаєш любити, то зовсім не гріх,
Гріх не пізнати любові.
06.09.17
