Обійми,поцілунки,феєрверки -
Усе перетворилося в банальність,
А ти їси зіпсовані цукерки -
Не хочеться все ж вірити в реальність.
У снах ти бачиш нездійсненні мрії.
Прокинулась - і знову у безодню:
Не вистачає на все це терпіння,
Шукаєш допомогу ти сторонню.
А потім - знаєш ти - стандартна схема:
Любов чи дружба, вірність, зрада-смерть.
І знов закінчилась твоя улюблена поема,
І знову болем сповнена душа ущерть.
Тоді навіщо комусь довіряти,
Якщо можна довіритись собі?
Навіщо когось віддано кохати,
А потім відступати у ганьбі?
Не віддавай себе нікому на поталу,
Людину в собі завжди поважай.
Не розчаровуйся після чергового провалу -
Вогонь надії завжди зберігай.
Та з головою піднятою не забувай:
Не ти один правий у цьому світі.
На протилежну думку частіше зважай,
Не забувай у злагоді з суспільством жити.
