Яка краса навколо нас вітає!
Яка краса! Її не охопити.
І як її, щоб не любить, – не знаю.
І як на світі цім без неї жити?!
Хай ллється дощ, чи сонце в небі сяє,
Сніги метуть, вітри страшні свистять.
Не це нам навпіл серце й душу крає,
А те, що прийде час все це втрачать.
Та поки живемо на цьому світі,
Любити будемо красу земну:
Дерева, трави, ріки, гори, квіти
І літо й осінь, зиму і весну.
Яка краса навколо нас вітає!
Яка краса!Її не охопити.
І як її, щоб не любить, – не знаю.
І як на світі цім без неї жити?!