У вишині пустій
тривожно думкам самотнім.
Поет – це такий,
кого зрозуміють потім.
Поезія – непокій,
що шепчеш до неба в гіркоті.
Поет – це такий,
кого зрозуміють потім.
Поезія – водопій
для душ посмаглих в скорботі.
Поет – це такий,
кого зрозуміють потім.
І голос душі тремкий
веде в небеснім польоті.
Поет – це такий,
кого зрозуміють потім.
Валерыя Кустава
У вышыні пустой
У вышыні пустой
трывожна маім самотам.
Паэт - гэта той,
каго зразумеюць потым.
Паэзія - неспакой,
што шэпчаш нябёсам употай.
Паэт - гэта той,
каго зразумеюць потым.
Паэзія - вадапой:
для душаў сасьмяглых дотык.
Паэт - гэта той,
каго зразумеюць потым.
І голас душы парой
кіруе нябёс палётам.
Паэт - гэта той,
каго зразумеюць потым.
