Ще є ногами витерта дорога,
І сонця диск, й тополі булава,
І та утаємничена пірога,
Яка крізь берег думки проплива.
Ще небо є з далекими світами,
І у долонях річки та зоря,
Яка у нас, за нами і між нами,
Частину світу світлом виміря.
Ще є зозулі голос десь на дубі,
Із прогностичним натяком літам,
Про часохід, що робить кроки грубі,
І часовтрат не вибачає нам.
Ще тиша є. Ота космічна тиша,
Коли лиш ти і всесвіт – сам-на – сам,
А поміж вас – секунд проворні миші,
Що пишуть панегірики вітрам.
Ще є слова і їх магічна сутність.
Й коли лягають роси на траву,
Ти гостро відчуваєш слів присутність,
Одним – єдиним вигуком : «Живу!»…
Дякую 
