Ми сидимо на дні океану,
коли ще вчора ходили по небу руками,
по межі з раєм.
Підпливаю до неї
намагаюся розбити кулаками,
але лише залізний присмак червонуватими рівчаками
затікає до рота.
Після останнього ковтку повітря,
витрачаєш останній хвилини для поцілунку
і через розтоплену лунку
виривається холодна вода.
Мов через дихало кита фонтаном,
мов плоть кавуна так
жадана
посеред киплячого масла полуденного липня.
