На північ дні зимові відступили,
Весна дощами землю омива,
А з півдня вже й лелеки загостили
Й земля від сплячки знову ожила.
В селі, як на війні, – кипить робота,
В руках лопати, вили, молотки…
І кожний зна – прийшла нова турбота,
Іти на фронт кипучої весни.
Он, і на полі люду, мов солдатів,
Готують лан під ярі зернові.
Бо не дай Бог погожі дні проспати,
Тоді й мізерні будуть врожаї.
А у дворах стоять, немов в дозорі,
Сівалки, фіри, щоб йти на полігон.
Навіть зерно не є уже в коморі,
Його забрав в повозки гарнізон.
Села завжди у русі і в поході
Й, немов полки, по розкладах живуть.
І в любий час і навіть в не погоді
На мирну працю, як у бій ідуть.
