(Великий світ маленького дитинства)
Закортіло собачаті бджілочкою стати
І нектар у хоботку в вулик доставляти...
Він тягнувся до квіток :нюхав, пчихав,"ахав",
А вночі тихесенько у подушку плакав.
Скавулів, питав у всіх, як бджолою стати,
Бо не може, м"якосердне, ні їсти, ні спати.
Та Михайлик, друг його, ніжно заспокоїв:
Якби стався ти бджолою,- що ж би ти накоїв?!
Мій ти песик! Друг мені !Бджілки я не хочу!
І без тебе зле мені ,бджіл навкруг досхочу!
Ти у мене лиш один - друг найкращий в світі,
Дивний песику малий, закоханий в квіти.
Не зводи себе, малий, йдем до холодочку,
В татуся я попрошу: хай прикотить бочку.
Я тобі допоможу, висаджу не неї,
Щоби нюхати ти міг маки і лілеї
Залишайся собачам, друже мій маленький,
Знаєш, як тебе люблю, песику дивненький!
Я букети квіточок рватиму щоранку,
Лиш про бджоли й мід забудь - дивну забаганку
елика справа - вірний друг, а діти насправді серцем прикипають...Дякую вам.
Дякую
