Ти читав мою книгу, Коханий?
Вона говорить наскільки я сильна.
Який далекий ти і незнаний,
А я самотня, а вірніше просто вільна.
Тепер мій друг-це вільний вітер в полі,
Лиш він один дарує мені крила.
Вірші мені розказує поволі,
Про те як ти забрав мої вітрила.
Як ти забув що вміли ми літати,
І говорити про незнаності щоночі.
Як я не знала що таке кохати,
І просто у тобі губила очі.
Усе це знаєш ти, і я це знаю,
Можливо ти вже ні, та з вітром я літаю.
Між нами не буде більше розлук,
Бо він мені єдиний, вітер-друг.
