А бабуся теж матуся, тільки у квадраті,
Бо роботи всі справляє подвійно у хаті.
Тато хоче пироги, а мама оладки
І в онучки на спідничці знов чудові складки.
Онук просить запіканку, а дідусь- малину:
Наша бабця все ж найкраща в світі господиня.
Миє, пере та прасує... не відпочиває,
У суботу, зпозарання, до школи шкульгає.
Донька хай собі поспить- замучена дуже,
Зятя тоже не розбудить- і не думай, друже.
Бо вони для неї діти, до віку маленькі,
Той шанує, доки може, своїх дорогеньких.
Поки мама з татком сплять, сніданок змайструє,
До обіду все закупить, уроки зготує.
Дідусем керує так, що той лишень стогне,
І онуків дуже любить, до серденька горне.
Бо їх любить певно більше за ріднії діти:
Вже не знає, що їм дати, купити, зігріти.
Всі для неї онучата- то діти в квадраті,
Хто ж ще може звеселити бабусю у хаті.
Онучата в її житті, то Божії бджілки:
Вічна весна, вічна пісня, заквітчані гілки.
То ж шануйте всіх бабусь- матерів в квадраті,
Бо вони таки найкращі господині в хаті.
Це мабуть так, материнство то підготовча група для бабусь. Пам'ятаю, як моя мама равнувала бабусю до мене. А насправді, любові стає більше, і більше щастя бабусі.