Не рахуй ти, мій друже, роки,
Не дивись, що пройшло їх багато.
З кожним днем у майбутнє іди
І тоді життя буде, як злато.
Радій дню, що настав на землі,
Подивись і в люстерко на себе
І тоді усміхнеться тобі
Все живе, що є кругом тебе.
Не дивись, що на пенсії ти,
Що режим навіть другий у тебе,
На роботу не треба іти,
Та трудитись, повір, нам ще треба.
Бо лиш рух, то є стимул життя,
Не лише для душі, а й для тіла.
Й пам’ятай, щоб природи краса
Твою душу і серце все гріла.
То давай будь таким, як ти є,
Не хились ти рокам, мій козаче,
Твоя юність не в’яне, цвіте,
А вже старість хай з нами поскаче.