Якби ж то знати, що там далі,
Чому зірки мовчать у дні?
Шлють невдоволення мені,
Та щось бурмоче листя в гаю
Чому не чую я тебе?
Чому згубивсь та сам мовчу
Немов мовчання оте вчу.
Та сердце рветься з між ребер.
Пусти. Пусти та не тримай
Я відчуваю поклик неба.
Я чую спів, та мені треба
Злетіти в піднебіння… край.
Я бачу очі волошкові,
Твій дивний погляд поміж днів.
Що мою душу геть заплів.
Та тільки думка б’ється в скроні.
Де ти живеш? Кого кохаєш?
Та маєш діти? Заміжня?
Мене забула? Не моя.
Мене не бачиш та не знаєш.
Тож будь щаслива… невідома.
Нехай мовчать мені зірки,
Я промовчу. Мовчи і ти,
Що нам розпука незнайома.
