Присів я під лісом на землю,
Де виднілось мурашок гніздо.
Заглянув на ту купину темну,
Бо кипіло там в праці воно.
Кожна, кожна маленька мурашка
Несла більше за себе бревно.
У людини є пристрій, є тачка,
А у неї того не було.
Я дививсь і завидував силі
Цій маленькій істоті Землі.
Вони дружні й напевно щасливі,
Бо у праці веселі усі.
Видно є в них і старший над ними,
Що дає їм наряди на труд,
Бо будують домівки й на зими,
У котрих всі комфортно живуть.
Я подумав, як було би добре,
Щоби люди у приклад взяли
Будувати гніздечка й підсобне
Й дружним колом іти до мети.
Не сваритись, закинути чвари,
Помагати друг другу в біді.
Й щоби навіть у свята гітари
В один голос заграли усі.
