Дороги, дороги, дороги,
Дороги мойого життя!
По вас я долав і підйоми,
Та завжди вертавсь до села.
Де ждала мене вся родина
І друзі, сусіди й сім’я,
Й недоспані ночі за сина,
Що мати не раз провела.
Бо юні ми дужі й хороші
Й в поривах, як бурна ріка.
Нас манили кручі, не гроші,
Така молодеча душа.
Шукати десь тайни природи
І бути завжди в переді,
І йти, не боятись погоди…
Такі певно всі молоді.
Та з часом мужніли й ставали
Розсудливі й навіть не ті.
Обставини спершу вивчали,
Тоді вирушали в путі.
Тепер, як аналіз листаю,
І бачу всі хиби свої.
Та пізно, про це я вже знаю,
Бо роки мої є не ті.
