Село моє миле,моя Батьківщино,
Моя найрідніша,сільська сторона,
Ти в серці моєму злилась воєдино
З любов"ю і співом дзвінким солов"я.
А сині волошки і маки червоні,
Чомусь нагадали дитинство моє.
А може тому,що ми були на полі,
Де батько і мати трудилися все.
Ох,рідне,кохане,в піснях ти не знане,
Ти житемеш завжди у моїй душі.
Хоч було усього-і сонце й тумани,
Ти радістю сяєш до нині в мені.
Тебе споминаю і мамині звуки,
Котрі відчуваю всім серцем сповна,
А зморщені,дужі батькові руки,
Горнув би до себе ,як скарби ,щодня.
Моє найдорожче,далеке дитинство,
Тобою я марю не раз і не два,
Завжди відчуваю любов материнську,
Хоч знаю,що мами і тата нема...
Напевно у старості кожен згадає
І роки дитячі і своє село,
Бо серце людини усе пам"ятає,
Життя,що минуло в душі всеодно...
