Я юність свою потривожу,
Думками піду по роках.
Зібрать хороше все я зможу
Й розкласти в зошит у рядках.
Поїду у Моршин , в Карпати,
Студентом буду я чуть,чуть,
Махну на ринг я виступати
Й згадаю як сирени звуть.
Бо юність-то моє світило,
Наснага моя для життя.
Комусь те здається все диво,
Але ж то найкраща пора.
Вона,як весна стоголоса,
Як зорі ясні в небесах,
Як зерна достиглі в колоссі,
Як звук,що звучить у піснях.
Тому і думками я лину
У юність,що в серці,в душі.
Вона звеселяє і днину
І дух піднімає мені