Екстаз (Сонет) Дитячі пригадалися роки. У хаті я і панночка Марія. Вони із чоловіком –дончаки. Він в армії за звільнення Росії. Спілкуємось на пару залюбки. Я демонструю їй усе, що вмію, бо на роботах цілий день батьки. Повернуться, як небо засиніє. А зараз поки що обідній час. Тож нагодився чоловік Марії. Цілуються, присівши на матрац. Я йду надвір, де сніг і вітер віє. Повернуся ж, на лихо, на екстаз. Малий. Не все ще толком розумію. –––––––– ©Анатолій Загравенко.
ID: 725394 Рубрика: Поезія, Громадянська лірика дата надходження: 25.03.2017 05:53:59 © дата внесення змiн: 25.03.2017 05:53:59 автор: Анатолій Загравенко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie