Борис Пастернак переклад Олександр Крутій
В усьому хочеться дійти
Мені до суті.
В роботі в пошуках доріг,
В сердечній скруті.
До глибини прийдешніх днів,
До їх причини.
І до основи, до коріння,
До серцевини.
Ту нитку долі та подій,
До рук схопити.
Кохати, жити поміж мрій,
Нове відкрити.
О, як би тільки би я зміг
В частковій кількості,
Створив би вісім я рядків
Про силу пристрасті.
Про беззаконня, про гріхи
Про біг, погоні,
Про ненавмисність швидкоруч
Та про долоні.
Я бачив би її закон,
З чого почали.
І повторив її імен
Ініціали
Я б насаджав вірші, як сад
З тремтінням в венах.
Там квітли б липи в нім у ряд,
На тих теренах.
В вірші троянди подих, я,
Та подих м'яти.
Додав би,сінокос, поля
Та грім “гармати”.
Так як колись Шопен привніс
Живе те чудо.
Фільварків, парків, склепів, ліс
В свої етюди.
І досягнувши свята гул
Там гра та мука,
Та натягнув той тонкий шнур
Міцного лука.
Цікава задумка 
