К.НікольскийЯ сам із тих, хто руки опустив,
Котрий із місця та не зрушить й кроку,
Пусті розмови та вважає за мороку,
І дух невірою занапастив.
Я лиш із тих, чий шлях тепер туман,
Не доспівавши, раптом, втратив голос,
Від сил потрачених - користі ні на волос,
А всі надії лиш самообман.
Я той, хто лише думає про час,
Та стрілок хід по колу не спинити.
Хотілося б хоч трішечки пожити
Без лицемірства, фальші, без прикрас...
Я той, хто наче перелітний птах,
Повернення якого зовсім не чекають,
З останніх сил лечу і все ж співаю,
Почує може хтось в земних садах...
