Тримай міцніш, але не зв'язуй рук
Не треба мене ставити за ґрати,
Не варто, мовби ми аристократи,
Шукати спільні імена і дати,
Плести ліричну казку як павук.
Не треба на тепло, на запах тіла,
На вигук, на "прийди" до мене бігти.
А я ж бо доказів твоїх збираю крихти,
Що ти святий, тобі не запобігти.
Я в людях розбиратися не вміла.
Твої обіцянки закохані, єдині
Між пальцями проходять повсякчас.
А я ж була повірила, ще раз,
Я знову загорілась, а ти згас.
Шкода, слова твої були бджолині.
Комусь, можливо, любий лицемір,
Що сам тобі скує подібні рамки,
І думає, що вирвався у "дамки",
Влаштовуючи сцени, мелодрамки...
Але собі кажу: "Піддайся, та не вір".
.
