Ну як прожилося тобі, солдате,
В ту першу Божу, Новорічну ніч?
Напевно снилися стежки до хати,
А може не змикав сьогодні віч?
Напевно бачив грізні феєрверки,
Що ворог нагло нині посилав,
А може вішав автомат на жердки,
Та й тихо есемеску посилав?
До хати, де були лишень молитви,
Де у куточку блимав каганець,
Благання матері в Господнім лику,
Аби війні навік прийшов кінець.
У колисковій завмирало сонце,
Сльоза стікала болем по щоці,
Кохана дарувала своє серце-
Тобі- єдиному, що на війні.
І ніч пройшла, і зажеврівся ранок,
І світ ступив у відлік знов новий,
А ти, у спогадах, зайшов на ганок-
Вже посивілий, зовсім молодий.
Ти цілував кохану до безтями,
Дитя й кровину з рук не відпускав,
Вдивлявся в погляд, зболений, у мами
І сльози тихі батьківські вдихав.
То був лиш спогад, молодечі мрії,
Де йде війна, де смерть, де біль і страх,
Надія й віра у душі жевріє-
Тепло домівки, рідні- рідний дах.
То ж, як прожилося тобі, солдате,
У ту святкову, Новорічну ніч?
Вели напевно всі стежки до хати?
Сльоза тихенько падала із віч.
Ти цілував кохану до безтями,
Дитя й кровину з рук не відпускав,
Вдивлявся в погляд, зболений, у мами
І сльози тихі батьківські вдихав. Тремтливі болісні рядки!