Вже листопад перегорнув останні дні.
Короткі стали, сірі і сумні.
Намоклий лист він скинувши на землю,
Вклонився грудню щиро і доземно.
А той зрадів, пославши морозці,
Вже холодніше і щоці, й руці,
І опустили голови жоржини,
Синички на деревах затужили.
У стріхи заховались горобці.
Бач, винахідливі які ці молодці!
Темніли у зажурі пізні води,
Бо після грудня січень на підході.
Ген із-за лісу курявить зима,
Снігами й хуртовинами всіма.
Та правди нікуди, усе-таки, подіти:
Найбільше їй радіють наші діти!
24.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
"Вже листопад перегорнув останні дні. Короткі стали, сірі і сумні. Намоклий лист він скинувши на землю, Вклонився грудню щиро і доземно".
І мені теж хочеться вклонитися. Вам за такі гарні рядки. Бо хоч я вже і не дитина, але зимоньку люблю дуже!
