Не разом...Нам не бути разом
Та це насправді рішення твоє
Колись я може поквитаюсь з часом
Якщо любов оця...Не вб'є мене.
Не вб'є
Як не вона то я зроблю це діло
І на вечерю я любов запрошу
Було мені так млосно.І несміло
Простори Львова снігом запорошу
Напевно треба будувати новий світ
Шукати шлях новий.У сутінках.До раю
Збивати руки і твердий граніт.
На ньому напис...Любий..я кохаю
І хтось помер в тім місті за любов
І крізь думки прорізався чийсь крик
А на граніті проступила кров
Тебе люблю.До цього ти не звик
Звертаюся я трохи фамільярно
І де моя повага. Де натхнення?
Його нема.І пишу я бездарно
Бо впав мій світ.Лишилось одкровення
Мене колись уб'є таки любов
А в голові лиш відгомін розмов
Тобі я пишу тихо знов і знов
Мене уб'є...Уб'є таки любов
Від душі! І не бездарно... 
