Пішлам вчора на базар, де шикарні пані,
Шось їм міряла таке, кажут, шо "Армані".
Шо то таке за холєра, то тута Армані-
Чи то Зоська, жи в селі, а чи цьотка Гані.
Так дівки вже вміло шиют, шо сховатись "Гучі",
Шили Йванови моєму тамтой рік гонучі.
Так сі циндрив ціле ранє до коханки Олі,
Не дійшов до маґазину, бо натер мозолі.
Дівки знали, шо робили, коліжанки мої,
Жиби сидів до могили коло жінки свої.
Хлопцю сподні ям купила, кажуть, шо то "Сара,"
Цілий вечір латки шила- шо за Божа кара.
Шось забракло тотій Сарі матерії трошки,
Могла була розтягнути, прибивши до дошки.
Шо вно вміє там зробити: ні сісти, ні встати,
Навіть хлопови штанці не вміє златати.
Мій Іван купивси штанці, думала шо в Зосі,
А то в такім магазині, вроді шо у Босі.
Так ся хтіло показати, вдягло тії Боші,
Так му всьо повилазило, як на сонце воші.
Як вдягло туто та й наніч- шнурок у гузиці
Я як крикну:" Милий Боже, Іване хрестисі!"
Йой, вберисі йди Іване в свої шаровари,
Най ті шнурок той не тисне, як то небо хмари.
Чи тя має мій Іване хороба забрати,
Надивиламсі на чуда, не можу заспати.
Йой, публіко, ти стара, в шо ти сі заперло,
Скілько літ минуло вже, як туто всьо вмерло.
В якім світі живемо, шо то за холєра?
Навіть підсвинок малий не хоче ровера.
Дайму Лексус, Мерседес, Феррарі та Джипа,
А в саду биз погуляв, де висока липа.
Нема Волги, Жигуля ні Лади дев'ятки,
А в кишені два гроша, на колінах латки.
І "Гвоздика" вже не пахне, подавай "Шанелі"
До борщу не сиплят кріп, а "хмелі-сунелі".
Ось так нині живемо- то житє,як в казці,
Посмійтеся на здоров'я у добрі та ласці...
Нема Волги, Жигуля ні Лади дев'ятки,
А в кишені два гроша, на колінах латки.
І "Гвоздика" вже не пахне, подавай "Шанелі"
До борщу не сиплят кріп, а "хмелі-сунелі".
Ось так нині живемо- то житє,як в казці, Посмійтеся на здоров'я у добрі та ласці...
