Прийде солдат з війни,
Заглянеш йому в очі.
Розкажеш, що у тебе на душі,
Що жити нині ти не хочеш...
Бо накопилися проблеми,
З дітьми у тебе є ділеми.
Бо не закінчивши ремонт,
Дружина хоче на курорт.
З грішми у тебе є біда,
І в офісі суцільна метушня.
І так бува, нема й години,
Щоб переглянути новини.
Він надішле маленьке фото
Та лист паперу мовчазний.
В руках зжимає міцно зброю
На тлі кривавої війни.
"...Привіт товарищу,
Живий? Здоровий?
Нарешті зміг я написать листа.
Уже весна,
І Україна квітне
Віщуючи нам мирнії літа.
В нас хлопці кажуть, правда переможе
А значить, скоро, кінчиться війна.
Та поки хто тут допоможе?
І так живем ми день від дня.
Я хочу бачить тата й неньку ,
Пройтись в рідненькому садку
Проте з колиски мати знала,
Що Україну я люблю!
..Не спали ми вже дві доби
І скоро знов підем в окопи
Та ні, я чую крик війни,
Що заплямиила землю кров’ю
Мій друг, я так не хочу убивати,
Ти б знав, як боляче душі стріляти.
Я ж тут лишень щоб захищати
Та многі літа дітям дарувати..
..Мені пора,
Не думай, що на сході гину!
Я повернуся в Україну
Або живий
Або у домовині..."