А я би міг у тебе закохатись,
Створити казку з радісним кінцем.
Та час однак продовжував знущатись.
І так проходив день за днем.
Коли, бува, тебе побачу
Чи десь почую голос твій -
Я проклинаю зразу вдачу
І тут же я радію їй.
Напевно все було б прекрасно.
Можливо і не чули б світ.
Та разом нам не буть - це ясно.
Планети не з однакових орбіт.
Тепер же згадую я часто
Який в життя моє несла ти цвіт.
Як стало все раптово ясно,
Що не зживу без тебе й вік.
Та дні проходять. Час. Години.
Напевно щось пропало у мені.
Колись про тебе думав щохвилини -
Тепер же пусто в голові.
