Вже ранок радо стукає в віконце,
Весняний промінь посилає сонце…
Не хочу починати з суєти,
Моє бажання, Боже, тільки Ти!
До Тебе своє серце повертаю,
До Тебе свої очі відкриваю,
На Тебе всю надію покладаю,
Тебе люблю, Тобі лиш довіряю…
О, Бог! Хто я без Тебе? Порох, прах,
З грязюки глина, чи розбита чашка,
Сухе галуззя, чи без пір’я птах,
Розчавлена під чоботом мурашка…
Все у цьому світі тлінне і кінечне,
Без Бога все пусте і недоречне.
І просто змісту у житті нема,
Все—марнота, безвихідь і пітьма.
До Тебе своє серце відкриваю,
В Твоїй любові знову воскресаю.
Я — глина у Твоїх руках, мій Тату!!!
Ти Майстер — і роботи ще багато.
Мою Ти чашу знову виліпляєш,
Мене саму зціляєш, очищаєш,
Як пташку, новим пір’ям покриваєш,
В сухе галуззя новий сік вливаєш…