|
ГРІХИ МОГО ДИТИНСТВА
А які перші миті з свого життя ти пам'ятаєш ? Скільки тобі тоді було років ? От я, наприклад, пам'ятаю те, що саме найперше побачив – дзеркало. Тоді ми ще жили у мазаній хатині, дві кімнати і велика піч, там гарно було спати. Рано-ранесенько прокинувся, вмився, мати їсти позвала і ти, ледве-ледве доїдаєш тут топтану картоплю, яка так до болю обридла, що ж поробиш. На що були багаті в той час,тим і жили, хоча невпинно продовжуєш чекати добряків од зайця.
О, Боже, як ти любив того зайця ! Бабуся з роботи прийде, ти ж до неї ще малий летиш, щоб почути оті завітні чотири слова : «Встріла по дорозі зайця..», і тобі світ стає милим ! Ти ж ждеш, а поки Вона дістає той степовий гостинець з своєї сумки, і уткнувшись носом в щоку ти її цілуєш, така твоя дяка, такий твій обряд.
Поївши, ти підеш на вулицю свого села-хутора, де три вулиці підперезують три провулки, де горобців більше аніж людей, як не кажи, але ти безмежно любиш свій маленький куточок, свою маленьку країну, де листки на деревах – гроші, а ті, що на акації – копійки. Така от валюта твоєї республіки.
Коли тобі казали батьки пасти гусей, бо ж самі їхали на чигиринський базар чи по-ділах своїх, ти божишся, що будеш їх пасти, а сам, коли вони поїдуть заженеш тих клятих гусей, які ніколи не наїдалися і підеш тинятись. З того часу я не пам'ятаю щоб ми держали гусей у хазяйстві.
Коли ти виходив гулять з кимось, (а це було дуже рідко) то що ви тільки не робили: вовтузилися в чагарниках, залазили на стару акацію і дивилися в чужі двори, наламали кленка і робили курінь між молодими вишнями, а каркас для нього ви зробили з тину вже давно відійшовшого від нас діда Митька (діду, пробачте), і бравий був курінь, всім куреням курінь ! Жаль, що засихав через три дні від жари..
Увечері, мати чи батько звали додому, ти нехотя йшов.. Бо ж коли ще ти встигнеш доробити свої невідкладні справи, коли ж ще ? Коли ще та клята кішка полетить з горища в двох мисках, мовляв, то її космічний шатл ? Коли ще буде йти п'яний дід Василь, а ти сховаєшся в кущах і закричиш лисицею, а сам побіжиш по них. Хай менше п'є, іродова душа. Коли ж іще ти накидаєш дачнику щебня в вихлопну трубу його машини та так, що він її аж не заведе ? – Напевно вже ніколи..
От що значить подорослішав.
Ну що, Пане-Отамане, вийди до берегів Дніпра, стань та подивися чи не чути там про лицарство славне-запорозьке ? Чи не пливе бува там чайка ?
- Та он вона дядьку, тільки птаха.
І знову..
подорослішав.
Як був малим – життя здавалось миттю,
що ось мине, як куля пролетить..
Та зупинивсь в свої сімнадцять видно,
навіщо вік так безслідно прожить ?
ID:
680104
Рубрика: Поезія, Нарис
дата надходження: 25.07.2016 22:53:51
© дата внесення змiн: 25.07.2016 22:53:51
автор: Пан-Отаман Зелена Діброва
Вкажіть причину вашої скарги
|
