І. згаснесвіт
Словокамінне кидання безкарне,
Навіть зверхньої повне пихи́,
Якщо не доступне ворожому слуху.
Тільки поезоплювання не гарне
Неньці в обличчя. Звіт за гріхи
Скласти прийдеться Божому Духу.
він нічий, він ніхто, його не знає історія.
він в огні. він прийняв отруєні стріли.
хвилею історію виплеснений на узбіччя.
Своєму народу футурокомуну
Чужепрапорно звести
Не вдалося жодним Іудам.
Коли синьожовті зійшли на трибуну
Її захотіли ви знести,
Як це вдається облудам.
у тінях химерних він обезножився, обеззвучився.
він – Михайль. вчора смутний і курив папіроси.
йому чужий Дніпро. він упивався сонцекров’ю.
ІІ. руйнослово
Звабив сміттєспів більшовиків,
Продав за комунізм країну,
А долепоети далі провадили бій.
Ворогам підносив сірників,
На Київ штовхав руїну –
Нападникам словопалив на розбій.
казав, Шевченко у тебе під ногами.
чудове гасло покоління комунозрадників.
засудив свій футуризм, гімн співав окупанту.
Волесліпно прислужив підлабузою,
Та господарі вибили зуби –
Обірвалась з початку твоя увертюра.
Обезп’єдесталеною музою
Краще повіс би ти на тризубі,
Розстріляв б тебе краще симон петлюра.
на Хрещатику для них ніччю немає зірок. зате б сучасний
мертвопетлюй чи жадан хмарам радів в ДНР чи в Брюселі.
вся їхня зграя плювала в святе. Платили життям поетосеменки.
4-5.07.2016
