Кожен має свого бога
На полотні німих картин
В одного одяг - біла тога
А інший - цар усіх тварин
Тут своя правда своє діло
Беззаперечний аргумент
Та коли бачу твоє тіло
Тремтить найбільший постамент
Синіє небо й океани
І квіти розцвітають навесні
Швидко загоюються рани
В такому юному мені
Чи все ж не юний а старий
Може тобі і не потрібний
Та знаю точно - я Живий
Ношу на серці хрестик срібний
А ти богиня гордовита
Зовсім мене не розумієш
Планета мороком укрита
Бо ти людей кохать не вмієш
