Я - маленька частинка у великому Всесвіті,
Як росинка прозора у білім тумані густім.
Вітром буйним в міжзоряний простір занесена
В міріадах пилинок, що в дужій "долоні пустій"...
Ось застукало серце , наповнене духом магічним -
Я вдихаю холодного неба живильну блакить...
Дотик подиху того мене у дорогу покличе,
Крила дасть і накаже в світи полетіть...
Десь, у хмарах , відчую потужні зігріті потоки
У ранковому сяйві проміння нової зорі,
Звуки тиші - магічні невидимі кроки,
І мелодію від веселкових ясних кольорів...
Lactea Via ( Чумацький Шлях, "Ля",білий колір)
Familia Planetarium ( Сім'я планет, "Фа", оранжевий колір
Siderae ( Небо, "Сі", синій колір)
Solis ( Сонце, "Соль", жовтий колір)
Miraculum ( Чудо , "Мі", зелений колір, пагони)
Rerum ( Земля, опора , "Ре", коричневий колір)
"...І коли серце твоє розриватиметься на Шляху від болю,
ти почуєш всім єством ту симфонію..."
Ч.I - Соната
Я з Чумацького Шляху за покликом крові злітаю
В міжпланетні простори, де Сонця ясного вогонь.
Серцем, силою, духом той подих живильний шукаю
І життєву снагу від спітнілих "порожніх долонь".
Десь далеко симфонію звуків почую небесних
І щосили майну до просторів отих неземних!
В прохолоді дощу громового на ФОРТЕ воскресну
У дуеті з проривом вогню блискавиці - струни!
Поженуть мене вітри попід грозовою завісою,
У мажорнім КРЕЩЕНДО до гір і долин понесуть!
Я на сотні краплин розіб'юсь у болючім ФОРТІССІМО,
Сяйво райдуг побачу й Землі невимовну красу!
Ч.II - Рондо
Зійде сонце ранкове промінням над морем безмежним
І звучатиме "Рондо" у хвилях акордом гучним...
Диво - колом той промінь торкнеться мене обережно
І полину в мелодію сонячних звуків за ним!
Диво -чудом відкриється в полі дорога безкрая-
Зелен-пагони зігнуться поміж каміння й вітрів...
З поля того я важелі всі позбираю,
Позвільняю всі пагони з-під бур'янів...
Ч.III -Скерцо
Звуки "Скерцо" мелодія нова заграла
Поміж скель у сплетінні коріння міцнім...
З того пагона древо нове проростає-
Чисте серце і сила могутня у нім!
Всю планету стопами своїми тримаєш,
Сила-правда - в корінні і в серці живім.
Кров'ю-потом стихії вітрів подолаєш,
Дух запалиш вогнем у цвітінні новім!
Новий день - новий хліб і на нім солі дрібка.
Розламай з учнем кусень врожаю свого!
І заграє вогонь СОЛО першої скрипки-
Оду вольності духу і серця твого!
Ч.IV- Сонатина
Запалає багаття у гілочках - пальців розкритих,
Древо мудрості й гарту від серця живого твого:
Вітром палене, зливами щедро омите,-
І ніщо не здолатиме величі Духу його!
В цій сонаті - над ватрою зорі-іскринки співають,
Оркестрові ХОРАЛИ ТРІОЛЯМИ в ній виграють.
Золотим СЕПТАКОРДОМ вуглинки дорогу встеляють,
В ПРЕСТО тліють і попелом білим стають...
Розлетяться від нього легкі порошинки,
Десь у Вічність незвіданого майбуття...
І простягнеться в нових просторах стежинка,
Де звучатиме ОДА нового життя!