Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ГРИЦИКИ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,юначе, за слова розради, душа моя плаче,а серце болить,..але треба жить...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Зою! Вибачте, що сум навіваю, та не писать про це не можу...
Ганна Верес (Демиденко), 17.06.2016 - 22:56
О скільки доводиться пережити серцю матері! Чого б же воно не боліло? Тримайтеся, Валю. Пишіть, щоб трохи біль той розбавити. Гарно написано.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ганю! Важко і жити й змиритися з тим, що доводиться втрачати дітей; навіть не знаю, як витримало серце, але ж живу, та ще й пишу, як ви правильно підмітили, хоч трохи той біль розбавляю, та ніби і з сином розмовляю...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галино! Поховала сина, думала не виживу, але ж таки вижила; і ось же живу, ще й вірші пишу... А серце болить, а душа щемить, але ж треба жить...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,zang! Ви як завжди праві, дякую за підказку, уже виправила.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Зою! Вибачте за сум...
Шостацька Людмила, 17.06.2016 - 18:22
Сумно,що нічим не зарадити цій біді. Тримайтесь.Ви усім потрібні. Пишіть,з нетерпінням чекаю.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Людо! Це написано давно, невдовзі після загибелі сина, я тоді весь час ходила з опущеною головою, і кожен день ходила на цвинтар, доки мене не зупинили добрі сусіди, пояснивши, що так не можна, що й йому там через це важко лежать, вибачте за сум...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Петре! Я з цим щемом і болем уже 23-й рік живу. Вибачте за сум...
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 17.06.2016 - 18:02
Грицики нехай цвітуть.Рани більше не болять.Нехай сонячним буде настрій.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ніло! Я час від часу гортаю зошит "Коли душа і плаче, і болить", і тоді, як начитаюся, то ніби поговорила з сином і це хоч трохи заспокоює...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Любо! Та є такі рани, які ніщо не лікує, навіть час...
|
|
|