Я б хотіла тоді загубитись
Серед лісу небачених див.
Щоб і промінь мене не помітив,
Щоб і вітер мене не зловив..
Щоб сліди знов не наздогнали,
Щоб заснули стежки в самоті,
Щоб лиш квітки й дерева знали,
Що блукає хтось там в забутті..
Та не зглянулись в небі сили,
І не взяли мене у сім'ю,
І до себе у ліс не пустили,
І мою погасили зорю.
І тепер за помилки мої всі
Кожен день найціннішим плачу́,
Я плачу́ й потім знову пла́чу,
Бо цей ліс вже навряд чи знайду..
