Я не впізнаю тебе завтра в натовпі.
А може знічуся
під твоїм поглядом ?
І не зомліє серденько від радості,
Бо ти для мене будеш тільки спогадом.
Ти огорни мене, як вчора, ніжністю
І знову й знову я тебе чекатиму,
Бо ти для мене завжди будеш юністю,
Що промайнула …
Всі за нею плачемо.
Хай не впізнаю тебе завтра в натовпі.
Нам не потрібні зустрічі й умовності,
Бо ми не перші й не останні спалені
В обіймах інших, в полум’ї безмовності.