Спробував читати вірші,
що писали на стіні.
Не читав ніколи гірше,
ніж написані вони.
Зовсім там немає дзвонів,
майже вітер не гуде,
і не чути з мікрофонів
скрегіт схиблених ідей.
Нам вірші тому приємні,
що палають смолоскипом,
що несуть думки таємні
легким шепотом і схлипом.
Нам від них тому погано,
що вони тривожать душу.
Може пізно, чи зарано,
а їх слухати я мушу.
Тож пишіть нам гімн співочий
в переливах солов'їних,
щоб співав його, як схоче,
хор від батька і до сина.
