Минають дні, за ними ночі,
у безвісті життя, кружляють очі,
то Сонце вдень, то Місяць вночі,
пливе той вічний час позаочі.
Прийшла пора, і час спинився,
красою світ весь збагатився,
весна ось лиш тільки промайнула,
Земля вже літо пригорнула.
Усе навколо барвами повите,
немов з казок, життям налите,
на небі синіють дивовижні хмари,
вночі палають сузір'я, мов примари.
Земля покрита барвистими квітками,
дерева миготять своїми плодами,
співає шелестом трава на усі октави,
море грає зі своїми дужими штормами.
Прекрасні миті радості і любові,
приносить літо мимоволі,
так хочеться, щоб час зупинивсь, хоч на хвилину,
поринути ще глибше в незабутню, райдужну картину...