Не ламайте квітневого рясту,
не збивайте з травинок роси.
З них дівчина-весна буде прясти
килим щастя, надії й краси.
Не ламайте суху бадилину,
не вбивайте на ній павучка.
Хтось один на планеті загинув –
і здригається вічність гнучка.
Не зламайте чиюсь ніжну душу,
не убийте в ній віру й любов.
Я так прошу усіх, щиро прошу:
хай весна квітне знову і знов.
Хай шаліє весь світ солов'ями,
мов вино, виграє в жилах кров,
хай у кожній душі, як у Храмі,
живуть віра, надія й любов.
Проростає любов'ю зернина,
живить віра буття колосок,
нас тримає на крилах надія,
як втрапляєм у чорний виток.
Бережімо ж душі самоцвіти,
щоб там жоден струмок не змілів.
Лиш добром ми багаті у світі –
сам Господь нам його заповів.