Без цього можна жити?
Я розумію пташки спів весною,
Людину, що заслухалася ним,
Присівши під великою сосною,
Наповнить душу звуком чарівним.
Але чому глухих багато в світі
І душі їх нічим не розігріти?
…Не хочу я людей цих розуміти,
Що кажуть: «І без цього можна жити».
Я розумію, як сердечко б’ється,
Коли сідають гуси край села.
Хоч втомленим, щасливим їм здається,
З людською грубістю їх доля не звела.
Але чому жорстоких стільки в світі,
Що пострілом прекрасне можуть вбити?
…Не хочу я людей цих розуміти,
Що кажуть: «І без цього можна жити».
Я розумію доброту людини,
Яка криницю для людей копа.
Нехай у спраги сильної хвилини
Страждалець кожний до води ступа.
Але чому недобрих стільки в світі,
Що прагнуть плюнути, чи в воду скла набити?
…Не хочу я людей цих розуміти,
Що кажуть: «І без цього можна жити».
Я розумію, як той Землю любить!
Хто хоче, щоб вона, мов сад, цвіла.
Хто дерево посадить, а не згубить,
Земля щоб раєм при житті була.
Але чому байдужих стільки в світі?
Їм що сміття, що ліс увесь спалити.
…Не хочу я людей цих розуміти,
Що кажуть: «І без цього можна жити».
Я розумію до батьків повагу,
Сердечну шану до людей в роках.
На себе не звертаючи уваги,
Вони всіх нас зростили на руках.
Але чому невдячних стільки в світі?
Старому батьку можуть нагрубити?
…Не хочу я людей цих розуміти,
Що кажуть: «І без цього можна жити».
Я розумію руки всі в мозолях,
І борознами вкрите все лице.
Багато чорних днів було в цих долях:
Від праці важкої – не від неробства це.
Але багато покидьків у світі,
Які обманом хочуть все нажити.
…Не хочу я людей цих розуміти,
Що кажуть: «І без цього можна жити».
Я розумію – ми творіння Божі,
Зробить життя повинні чарівним.
Хоч діти ми Землі, усі несхожі
Покликані для добрих справ ми Ним.
Але, чому безбожних стільки в світі,
Життя Земне так можуть не любити?
…Не хочу я людей цих розуміти,
Що кажуть: «І без цього можна жити».
Дуже проникливі слова. Справді, ми покликані на конструктивні діла. Кожна людина могла б свою лепту внести в неймовірний план Бога по утворенню Його Царства на землі. Кожне серце б могло б стати тим тротуарним камінцем для приготування шляху Бога, що має прийти. А руйнація лише позбавляє саму людину шанса на воскресіння для життя в тому Царстві...
Валерій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Жити так, як ми живемо, більш не можливо. Потрібна віра в Бога, уміння прощати, уміння любити, бажання жити правдиво, в чистоті і святості, ставити на перше місце не власне, плотське, а духовне, Боже.
