29. МІЖСЕЗОННЯ. Іспити.4.
01.03.2016* 16:30
Був час, коли я думав, що мій катарсис в церкві зняв з мене тягар провини перед Жінкою. Не скоро я зрозумів, що це не так, що не так просто пройти катарсис, який якщо і відбувся у мне, то тільки на протязі довгого часу, розтягнувшись на роки.
Було декілька епізодів, які немов знову і знову тикали мене носом у необхідність усвідомити, що я продовжую здавати Іспит, що я немов той недбайливий студент, що здає завдання по часткам, продовжую настирно повертатися до викладача.
Я пішки йшов по тоді ще вулиці Кірова після того, як у захваті розказав в штаб-квартирі МАПЕ, що здав іспит в Малих Лаврських печерах, ("А там сам Кашпировський не витримав іспиту і монахи його винесли із печері на носилках!") - тоді я був "великим ходаком", адже після того, як припинив бути спортсменом, весь час не вистачало фізичного навантаження, то довгі подорожі пішки давали цьому компенсацію.
Раптом мене наздогнав молодий чоловік, якого бачив в МАПЕ. Розговорилися. І так я познайомився з Андрієм.
Непомітно ми стали приятелями і я став бувати у нього дома. Розчавлений в душі Одинокістю, хапався за будь-яку можливість побороти її, а тут була затишна спокійна сім'я - його дружина чекала дитину, його непробивна манера спокою та доброзичливості мене навіть причаровувала. До того ж у нас виявилося дещо спільне в межах екстрасенсорики. Мені тяжко сказати чим я йому був до вподоби, але через нього у мене були різні спроби виконувати Сенсорне Діагностування. Принаймні декілька із них були для мене Уроками, які я, напевно не здав, зараз так думаю, хоча тоді вони промайнули як маленька пригода при втечі від Одинокості.
Зазвичай ми один одному розказували що у нас відбувалося за той час, що ми не зустрічалися, і якось я розповів йому, що мене Навчають як визначати чи підходять один одному чоловік і жінка. Через декілька днів приходжу до нього, а на мене вже чекають: пара його приятелів подала на реєстрацію шлюбу і просять щоб я сказав чи вони підходять один одному.
Розгубився: хто я такий, щоб казати такий вердикт? Подумки задаю питання, а Голос говорить якось безбарвно: "Ну, подивись!"
Почав думкою дивитися, але нічого не виходить, немов щось ставить захист від моїх дій. Пробую підійти з іншого боку - нічого, ще з іншого - нічого. А потім немов зжалився Голос і каже: "Подивись у неї другу чакру." Подивився. Вона вагітна. Хоча ще сама не знає.
Якось зім'яв свої дії в очах присутніх, а всі зацікавлено спостерігали за моїми діями, а потім покликав Андрія і кажу: "То вона вагітна." Він розсміявся і каже: "От і вирішено все. Я сам скажу їм про це."
То був перший раз, коли мене Примушували приймати рішення самостійно, не питаючи Дозволу. І був дивний супровід: мене тоді вперше неймовірно гостро полоснуло усвідомлення моєї провини перед першою дружиною.
Через деякий час знову в гостях у Андрія бачу незнайому жінку. "От добре, Вітя! Це давня приятелька моєї Наташі (так звати його дружину), вона приїхала на два дні до Києва із-за кордону, живе там, одружена за іноземцем, Наташа розказала про тебе, а у неї проблеми, то ти можеш подивитися її?"
Я, дурна голова, даю згоду.
Напроти мене сидить красива молода жінка, гарно одягнута, з трохи розв'язними манерами. Піднімаю очі, дивлюсь на неї і на мене іде навала інформації: напроти мене сидить феноменально сексуально розпусна жінка, перед очима немов у швидкому мультфільмі починають проскакувати кадри із її насиченого сексуального життя - чоловіки. жінки, тварини... Сахаюсь і хочу встати, але Голос мстиво говорить: "Визвався, то виконуй!"
Починаю операцію чистки - рухи руками, подумки молитва Ісуса, працюю Шостою чакраю... Але у мене починає пекти очі. Все сильніше і сильніше. Нарешті відчуваю. як потоки сліз течуть по моїм щокам, а очі немов вилазять із орбіт, немов в них налита кислота, я вже не можу витримувати біль!
І припиняю дії.
Біжу у ванну кімнату, промиваю очі, а вони не промиваються. І довго я це робив, промивав очі.
Коли повернувся до кімнати, то Голос мстиво сказав мені: "Не всіх треба рятувати. Особливо серед жінок. Ти тяжко витримуєш Іспит жінками!"
Тільки через декілька років я здав цей іспит, коли зняв у двох жінок рак грудей, а потім ще і молоду дівчину врятував від падучої, але все - інша історія. Тим більше, що тоді мені Показували, що я можу таке робити, хоча це і не моя Місія.
ID:
648169
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.03.2016 18:45:25
© дата внесення змiн: 01.03.2016 18:45:25
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
