по однойменній рел/ап. легенді із записів Хаєцького О.П. (див. «Легенди та перекази Південного Прибужжя» в уп. Ковальової О.П.)
Проживши часу в світі цім доволі
Вмер селянин – простий, не без гріха.
Рідня оплакала його й душі на спомин
Ще й милостиню щедро роздала.
І ось на Божий суд – після відправи
(В день сороковий) – душа його з’явилась, свідки всі
Господь призвав Архангела з вагами,
Щоб зважить справи, вчинені в житті.
Встають по черзі свідки, мовлять тихо
і кожен з них щось на ваги здає –
Там – гордим словом заподіяв лихо,
А цей – про добре свідчення дає.
Суд непідкупний, й довго коливались
Чи вниз, чи вгору дивні терези…
І ось останній свідок – Боже правий!
Все ж переважили решт – врешті справи злі!
Заплакав Ангел, що стояв праворуч –
Нічим тепер не міг допомогти,
Душа від жаху затремтіла поруч –
Суворий вирок – в небуття їй йти…
Та раптом – чи воно, спасіння ради
Таке буває навіть в дні земні –
Ввійшла душа старенької жебрачки
З малою цибулиною в руці.
Вона спізнилась, і просила щиро
Найвищий суд заслухати її…
«Колись давно, - проказує небога,
Збиваючись із ніг я йшла селом чужим –
Вже сутеніло. Бачу - хата добра,
В дворі хтось є – гукнула через тин.
То селянин цей був – перебирав цибулю,
Хоч я й стидалась їстівне питать,
Та де подітись – голод не жартує,
Без стиду ж милостині й граму не зібрать.
Він випростався – молодий та сильний –
Спішить до ночі щось в дворі зробить…
Та все ж жбурнув мі через тина цибулину –
За хлібом в хату ніколи ходить.
Та то таке – «Що Бог дає - все в торбу»
Я цибулинку підняла з землі
Подякувала й хлопцеві, і Богу,
Перехрестилась та й пішла собі…»
Той випадок давно забув селянин,
Забув і Ангел, бо таке дрібне…
Але Господь взяв мовчки цибулину,
І до Архангела – на терези кладе…
Усі завмерли, а душа підсудна
Зайшлась від жалю, в розпачі душа –
Чого ж було не винести хлібину,
Що ж цибулинка та, яка її вага?!
Та й жіночку пустив у путь голодну –
Все поспішав зробить, а та й пішла...
Аж дивиться – тяжіти стала чаша,
Яка тримала добрії діла!
Суд закінчивсь. Безсмертну душу Ангел
Возніс до Бога, в сині небеса…
В найтяжчий час та милостиня вбога
Спасіння вище грішнику несла...
