Ти знаєш, я боюсь казати;
Як коле в серці і душі;
Я можу ніч лежать, не спати;
Писать тобі свої вірші;
Ти знаєш, страшно в світі жити;
Із розумінням, що ти сам;
Не кожен зможе полюбити;
Без фальшу, пафосу і ран;
Ти знаєш, я такий простий;
Що навіть сам цього боюся;
В житті людей, туман густий;
І я як всі у нім гублюся;
Ти знаєш, як буває сум;
Закине душу в темні стіни;
І ти стоїш, по тілу струм;
А навкруги одні руїни;
Ти знаєш, все як дивний сон;
Лежиш і хочеш, щоб збудили;
Але такий міцний полон;
Що краще б в сні живим убили;
Ти знаєш, світ як аритмія;
І він ганяє нас, мов кров;
В житті завжди живе надія;
Що кращі ліки - це любов...
