Почну з доброго: "І буде Син, і буде Мати, і будуть люди на землі!".
Не раніше, ніж виконаються такі умови:
1) "як понесе в синє море кров ворожу" і внаслідок цього "врага не буде, супостата";
2) "діждем Вашингтона з новим і праведним законом", який (закон) буде один для всіх на "оновленій землі";
3) населення стане першорядними громадянами, для яких само собою зрозумілим буде заклик "подай же руку.... і серце чистеє подай" одне одному.
Але це не в Гаррі Поттера бавитися. Бо об'єктивно маємо публіку, яка складається з
1) пришелепкуватих "міліона свинопасів". які добровільно тягнуть лямку "рабів отих німих" та
2) гнидуватих політиків, які на всі боки і "сміття, грязь Москви" і виконують те, що "німець скаже",
І ті, і ті більшість не тільки в нас, а і в кожному народі, бо
"тоді повісили Христа,
Й тепер не втік би син Марії".
Тому побиватися не треба, це трата сили, часу і нервів.
Потрібно небагато організованих: "триста, як скло, товариства". Вони мають взяти владу у свої руки. Це мають бути ті, "які вчились, так, як треба" і в яких "мудрість є своя": патріоти і професіонали.
Перші зміни на краще будуть, коли рідне "прорветься слово, як вода". І вже тоді можна буде закріпити все справді загальнонародною молитвою, без поділу на конфесії, в один день, одну годину:
"Царів, кровавих шинкарів,
У пута кутії окуй,
В склепу глибокім замуруй.
Трудящим людям, Всеблагий,
На їх окраденій землі
Свою Ти силу ниспошли.
А чистих серцем? Коло їх
Постав Ти ангели свої,
Щоб чистоту їх соблюли".
І Україна буде наша, для нас, і Богом бережена! Амінь.
Всіх вітаю зі Шевченковимим днями!
і мало. і багато. і було б досить на тепер, якби - "не множилося зло". і сам Шевченко знову прорік би: - "а до того я не знаю бога": де, коли часам тим сповнитися? звілки, коли прийдуть посвячені нас спасти? і чому знову нам когось шукати у мойсеїв, коли ходии не навчились:..