Осака
моя остання битва
вперто ступаю
вірячи в долю
написану чорнилом богів
гонитва
за владою
без кінця без краю
стріли солдати амбіції
неволя
зі мною останні
із клану Тойотомі
готові стати згадкою
в поемах і хоку
у тумані
з'явився мій брат
втома
ми втомились від родини
це війна брате
мій кат
тою
війною ми визначимо те
що написала доля
від імені богів
які журавлями
летять над Осакою
цвіте
сакура біля нашого дому
пам'ятаєш
у сні
та на яву
ти грався зі мною
вчив нового
та тепер між нами
стіна
я вб'ю твого лорда
але ти мене
зупиниш
війна
все-ж таки
твоя згода
на службу переможе
вік самураїв мине
коли я полечу
журавлем на Фудзі
і там сяду
і спогляну
як зацвіла земля
запали свічу
і згадуй мій портрет
твою ілюзію
ти зберіг життя клану
але поки що бий мене
не жалій
я більше не твій брат
я твій ворог
номер один
летять журавлі
пусти мене до нього
або мене поглине земля
втрат
не буде
лише сльози Комацу
яка плакатиме за вогнем
вгору
тільки вгору лину
ти вже не вернеш воїна номер
один
впали наші мури
і пішла війна
тече час рікою без упину
і у зеркалі води
ти побачиш останнє ікло Санади
Юкімури
25.01.16
Повернусь пізніше - перечитаю ще раз. Мені подобається філософія таких творів: читати їх потрібно повільно, а я - галопом по Європі. Пізніше напишу повноцінний відгук.
Roman Mironchuk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Твір гідний 
