Це була просто кава з корицею,
Це був просто сонячний ранок..
Ми говорили, як завжди, ні про що,
Ми мовчали, як завжди, про безмежність,
Зазирали один одному в душі,
Зовсім забувши про обережність.
Знаєш, сталось те, що мало статись.
Може, не мало, а сталось.
Словом, пробач, я знаю – це зайве,
Але, здається, я закохалась…
Ні, ти не хвилюйся, я тобі не скажу.
Знаю, моє почуття приречене на блукання.
Я не буду з тобою – час відірватись від сну.
Рятуюсь втечею. Мій вибір – прощання.
Якщо ти колись згадаєш про мене,
Якщо колись вітер принесе ці слова,
Не варто – не звинувачуй себе.
Твоєї вини в цьому нема.
Це ж була просто кава з корицею.
Це ж був просто сонячний ранок.
