Я сьогодні про все, що в торбинці душі помовчу,
Перетру поміж жорна думки свої поспіхом збиті,
Перетлілу золу на узбіччя в полин протрушу,
Хай вітрам буде що у цю зиму безсніжну носити.
Знов у мряці зима зустрічає різдвяні свята,
Плюс чотири, ну що ж, хоч безхатченки будуть щасливі,
А життя сповиває народжене кимось дитя,
В противагу всім втратам даруючи світлі надії.
Я сьогодні почну жити вірою з волі небес,
Відпускаю журбу, і не стану за нею тужити,
Моє серце відкрите для здійснення Божих чудес.
Ой, як би мені лишень навчитися щиро просити.
